ДОСВІД ПАЦІЄНТА: ЯК ПРОХОДИТЬ КАТ І ЧОМУ ЦЕ НЕ «МАГІЧНА ПІГУЛКА»

Я ходив до психотерапевта приблизно рік. Це були КПТ, гештальт-терапія та деякі прийоми зі схема-терапії, де ми поверталися до травматичних спогадів та змінювали сценарії. Ефект від терапії однозначно був. Якщо порівнювати мене до терапії й після неї – це взагалі дві різні людини.

Вперше про КАТ (кетамін-асистовану терапію) мені розповіла одногрупниця, яка регулярно проходила таку терапію. Сказала, що в результаті ростуть дендрити (примітка: відростки нейронів, за допомогою яких здійснюється прийом нервового імпульсу). Але я не відразу вирішив спробувати КАТ. Так вийшло, що 2025 та 2026 роки виявились для мене дуже напруженими. Та оскільки я вже знав, що кетамінова терапія здатна, скажімо так, відновлювати мозок, нервову систему, а також має антидепресивний ефект, я вирішив спробувати.

Вісім. Чотири сеанси я оплатив самостійно, а ще чотири пройшов як учасник дослідження. Також після кожної другої інфузії кетаміну мав інтеграційну сесію з психотерапевтом для опрацювання отриманого досвіду.

Після першого вже був відчутний первинний антидепресивний ефект, а після другого/третього сеансу - це ще більше посилилося, і додався постефект у вигляді покращення когнітивних здібностей.

Бо хотілось глибше розібратися в причинах свого стану, покопатися в собі, в закутках своєї свідомості.

Вони точно відрізняються. Коли проходиш КАТ, ти маєш додатково виокремлювати сенси та інсайти, які приходять до тебе під час сесії, інтегрувати їх у своє повсякденне життя, бачити позитивні зміни. Саме тому важливі інтеграційні сесії з психотерапевтом. Для мене КАТ – це про самопізнання, а з практичного боку – безперечний антидепресивний ефект. Класична психотерапія, на мою думку, більш прямолінійна: її можна швидше втілити в життя.

Взагалі не було. Одногрупниця заздалегідь приблизно розказала, чого очікувати. На додачу я самостійно почитав інформацію і так морально підготувався до сесії. В мене переважала цікавість і бажання спробувати.

Я ще давно експериментував з самолікуванням: приймав БАДи, щоб вилікувати свій РДУГ (примітка: розлад дефіциту уваги та гіперактивності), адаптогенні гриби, такі як мухомор, їжовик. А потім спробував псилоцибін. Перший раз нічого не відчув, напевно, через маленьку дозу, пізніше спробував МДМА. Але досвід самолікування виявився невдалим, після чого я зрозумів, що краще сходити до лікаря. Загалом, я усвідомлюю, що експерименти з речовинами несуть в собі ризик, і що, в принципі, можна було б обійтися без таких експериментів. Іншим людям я раджу відразу звертатись до спеціалістів.

По-перше, завжди є попередня зустріч, де визначають твій стан, доцільність такої терапії та запит. Паралельно ти знайомишся з терапевтом. Безпосередньо перед кетаміновою інфузією (примітка: введенням речовини) ти приходиш в обладнану кімнату, лягаєш на спеціальний матрац, який відчувається так, наче заповнений водою, на тебе одягають маску для сну. Після цього тебе накривають ковдрою, вмикають музику і підключають до крапельниці з кетаміновим розчином. Протягом усієї сесії поруч залишається лікар-психотерапевт, який очікує на твій перехід у змінений стан свідомості. Коли це відбувається, ви з лікарем починаєте спілкуватись та взаємодіяти. Хочу зазначити, що особливості процедури може дещо відрізнятись у різних клініках.

Психотерапевт спрямовував, коли була необхідність опрацювати певні спогади, ставив питання, які мали на меті глибше розкрити певну ситуацію. Одного разу під час сесії мені приходили дуже яскраві образи. Протягом цього сеансу психотерапевт списав декілька аркушів формату А4, а потім під час інтеграційної сесії ми це все разом обговорювали і пропрацьовували.

Не було жодного разу. Кетамін – це достатньо стабільна речовина, коли застосовується в клінічних умовах, на відміну від рекреаційного вживання. Якщо КАТ проводиться методом поступового введення через крапельницю, то ризик "бед тріпу" (примітка: негативного психоделічного досвіду) мінімальний. На те, як пройде психоделічний досвід, впливають особливості організму, але дуже важливу роль грають set та setting (примітка: місце та обставини). Але навіть під час особистих експериментів з, наприклад, псилоцибіном, мій настрій був незадовільний, а психоделічний досвід все одно позитивний.

Здивував ефект відділення свідомості від тіла. Мозок наче трохи відключається від постійного потоку інформації, яка приходить від тіла. Під час першої сесії виникли думки: вау, де я? що зі мною? Але ці відчуття були позитивно-забарвлені: новий досвід. Також було неочікувано, що кетамін “розвʼязує язик”. Починаєш говорити, вимикається внутрішній критик, який тебе зазвичай контролює. Ну і, звичайно, не очікував антидепресивного ефекту вже після першої сесії. До речі, образи, які приходять, не схожі на галюцинації чи звичайну румінацію, коли ми уявляємо певні події чи речі. Під час сесії все відбувається набагато яскравіше та динамічніше.

Було прикольне, приємне відчуття, але я не можу назвати це ейфорією. Я би назвав це радше можливістю забути про всі свої проблеми, гедоністичним ескапізмом. Але повторити кетаміновий досвід тільки заради цього ефекту бажання немає.

Насправді важко сказати. Але ефект дійсно був. Результат залежить від низки індивідуальних особливостей та обставин конкретного пацієнта. Наприклад, моя тривожність знизилась, але не зникла повністю, також я досі не вирішив свої проблеми зі сном. Це могло повпливати на тривалість ефекту.

По-перше, пораджу сісти та почитати про це, можливо, подивитись відео, які пояснюють процес психоделічно асистованої терапії. А також не треба очікувати миттєвого результату, одужання після першої сесії. А готовим треба бути до незвичайних відчуттів, незвичного досвіду.

Дисоціація. Тому що це воно і є. Перестаєш відчувати своє тіло так, як відчуваєш зазвичай. А якщо двома словами, то "потік свідомості". Кетамін "відкриває" та поєднує спогади, думки та емоції, які у звичайному стані мозок гальмує, і як результат приходять інсайти.

Досвід Рустама демонструє, що кетамін-асистована терапія – це не миттєве вирішення всіх проблем. Для когось це може стати способом краще зрозуміти себе, для когось – доповненням до вже наявного лікування. У будь-якому разі, як підкреслює Рустам, КАТ не скасовує необхідності працювати над собою, але може відкрити новий простір для цієї роботи.