Маніфест UPRA: на які наукові дані ми спираємось та чого прагнемо

UPRA почала свою діяльність ще в доковідні часи та сформулювала свої місію та цінності ще до повномасштабного вторгнення. Однак сьогодні значна частина нашої уваги спрямована на подолання наслідків злочинної військової агресії росії проти України.

Лише за перший місяць повномасштабна війна безпосередньо вплинула на понад 23 млн українців [1]. Цей вплив несе ризик тяжких наслідків для психічного доров’я, серед яких найпоширенішими є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія та тривожні розлади. Дати точну кількісну оцінку цих наслідків можна буде тільки з часом. Однак певне уявлення про масштаб проблеми можна отримати з наукових досліджень впливу війн на психічне здоров’я.

За консервативною оцінкою ВООЗ приблизно 10% людей, які пережили психотравмуючі події, матимуть ПТСР. Ще 10% можуть мати поведінкові розлади, які впливають на якість життя. В окремих великих популяційних дослідженнях кількість людей, що мають клінічну депресію чи тривожний розлад внаслідок війн доходить до 30%-40%. В значно більшої кількості людей можуть виникати окремі симптоми депресії (до 88.0%) та тривоги (до 80.0%) [2], [3], [4].

Через високі психологічні навантаження, пов’язані зі службою, серед військових ПТСР зустрічається в 2-3 рази частіше, ніж серед цивільних [5]. За наявності черепно-мозкових травм цей відсоток є вищим [6]. ПТСР може тривати 10 років і більше [7], [8].

Звісно, це не означає, що кожен українець обов’язково матиме якийсь розлад або що у 20% військових точно буде ПТСР. Українська реальність трохи складніша за статистику інших країн. Але, враховуючи кількість людей, на яких вплинула війна, така статистика дозволяє хоча б приблизно оцінити масштаб майбутньої кризи [9], [10].

Тож озвучена МОЗ прогнозована кількість людей, які потребуватимуть психологічної підтримки (близько 15 мільйонів українців) та медикаментозного лікування (3-4 мільйони українців) виглядає цілком реалістичною [11].

Методом першого вибору для лікування ПТСР є психотерапія, як-от: когнітивно-поведінкова терапія (CBT), когнітивна терапія (CT), когнітивно-процесуальна терапія (CPT) та пролонгована експозицінедостатньо традиційнихя (PE). Серед альтернатив експерти пропонують методи наративної експозиції (NET) та десенсибілізацію і репроцесинг за допомогою руху очей (EMDR). Також пропонують медикаментозне лікування,
переважно з використанням окремих антидепресантів класу СІЗЗС [12]. Аналогічні підходи рекомендує і МОЗ України [13].

Клінічні дослідження показують, що при застосуванні всіх цих методів можна досягти значного покращення симптомів ПТСР, однак повністю одужують при цьому тільки до 40% пацієнтів [14], [15], [16], [17], [18].

Схожа ситуація і в лікуванні депресії. І хоча кількісно оцініти її важко, дослідники здебільшого згодні, що психотерапія та фармакотерапія ефективно полегшують симптоми депресії в легких випадках, однак щонайменше 30% пацієнтів не реагують на лікування взагалі [19], [20], [21].

Найскладнішими і найбільш стійкими до лікування є випадки одночасного ПТСР та депресії. За статистикою таке поєднання зустрічається більш ніж в половині випадків ПТСР. Ризик такого поєднання серед військовослужбовців вищий, ніж серед пацієнтів інших категорій [22].

Психоделічно асистована терапія була б корисною у резистентних до лікування випадках.

Психоделічно асистована терапія (ПАТ) передбачає використання штучно викликаних короткочасних змін в роботі різних нейронних мереж мозку для полегшення психотерапевтичного впливу. Для цього застосовують окремі психотропні препарати.

ПАТ із застосуванням МДМА та псилоцибіна вже дозволена і застосовується в програмах розширеного доступу в Ізраїлі, США, Канаді та Австралії. Американська FDA 2017 року офіційно визнала ПАТ із застосуванням МДМА проривним методом лікування ПТСР, а 2018 року - проривним методом лікування депресії визнали ПАТ із застосуванням псилоцибіна [23], [24].

З 2020 року на сайті clinicaltrials.gov зареєстровано 107 нових клінічних досліджень застосування ПАТ для лікування різних психічних порушень (з них 55 – в США, 21 – в країнах ЄС, 12 – в Канаді, 2 – в Ізраїлі).

Влітку 2022 року було завершено друге клінічне випробування третьої фази дослідження МДМА для лікування ПТСР, яке проходило в 13 клініках в США та
Ізраїлі. Того ж року Адміністрація Президента США офіційно повідомила про підготовку до широкого впровадження ПАТ із застосуванням МДМА в 2023-2024 році [25].

В Україні за всі роки незалежності не проведено жодного дослідження ПАТ. Через недостатню поінформованість легальні в Україні форми ПАТ (як-от, кетамін-асистовану терапію при резистентній до лікування депресії) застосовують лише поодинокі фахівці [26], [27].

Ефективність ПАТ є вищою, ніж в прийнятих методів першого вибору, принаймні в терапії ПТСР, депресії та деяких тривожних розладів. Це підтверджують мета аналізи клінічних досліджень [28], [29], [30], [31], [32].

Наприклад, після 3 сеансів МДМА-асистованої психотерапії резистентного ПТСР 88% пацієнтів експериментальної групи відчули значне зменшення симптомів. При цьому 67% повністю вилікувались від ПТСР. В контрольній групі, яка отримувала тільки психотерапію, вилікувались тільки 32% пацієнтів. Позитивний ефект МДМА-АТ зберігався при повторному обстеженні через 2 місяці після завершення дослідження [33].

Економічно ПАТ також є ефективнішою. Навіть дороговартісний протокол МДМА-АТ, який застосовувався в клінічних дослідженнях в США, в довгостроковій перспективі має на 36% меншу вартість, ніж методи першого вибору. Також МДМА-АТ є на 36% ефективнішою за отриманою кількістю якісних років життя (QALY) [34].

Застосування оптимізованих протоколів ПАТ, як-от групового формату психотерапії, зробить ПАТ ще більш ефективною. Дослідники все частіше наполягають, що груповий формат має також вищий терапевтичний
потенціал [35]. До того ж груповий формат терапії ефективніший економічно.

Типовий протокол ПАТ включає:

• 1-3 “звичайні” психотерапевтичні сесії для постановки діагнозу, виявлення протипоказань до застосування ПАТ, формулювання цілей терапії, та підготовки пацієнта;
• щонайменше одну психотерапевтичну сесію з використанням тієї чи іншої допоміжної психоактивної речовини;
• ще 1-3 “звичайні” психотерапевтичні сесії для осмислення та інтеграції отриманого досвіду.

В ПАТ застосовують звичні методи психотерапії, як-от варіації когнітивно-поведінкової чи психодинамічної терапії. Ключова відмінність полягає в допоміжному застосуванні психоактивних препаратів для полегшення психотерапевтичного впливу.

В ПАТ застосовують препарати різних класів. Переважно це психоделіки (як-от, псилоцибін), емпатогени/ентактогени (як-от, МДМА) та дисоціативи (як-от, кетамін). Через здатність цих речовин тичмчасово підсилювати нейропластичність їх інколи об’єднують в один клас – психопластогени [36].

МДМА тимчасово підвищує концентрацію серотоніну, дофаміну та норепінефрину в міжсинаптичному просторі завдяки вивільненню та інгібіції зворотного захоплення цих нейромедіаторів. При цьому підсилюються функціональні зв’язки між гіпокампом та амігдалою, а між префронтальною корою і гіпокампом – послаблюються. Це, з-поміж іншого, на деякий час підвищує здатність осмислювати та інтегрувати емоційну пам’ять про негативні події - тобто впливає безпосередньо на ключові механізми ПТСР [37].

Псилоцибін та інші психоделіки активують переважно 5-HT2A серотонінові рецептори. При цьому тимчасово послаблюються функціональні зв’язки між елементами нейронної мережі оперативного спокою (англ. default mode
network), яка відповідає за моделювання цілісної суб’єктивної картини світу людини. Також психоделіки модулюють функції таламуса та клауструма – своєрідних інформаційних хабів, які відповідають за перенаправлення, фільтрацію та інтеграцію інформаційних потоків. Підвищуються функціональні зв’язки між всіма регіонами мозку, в тому числі між тими, які прямо не комунікують між собою в звичайному стані. Суб’єктивно людина відчуває фундаментальні зміни в усіх психічних процесах. Терапевтичний ефект досягається завдяки тимчасовому підвищенню пластичності психіки. У такому стані людині стає в цілому легше відмовитись від старих некорисних способів реагування і набути нових корисних [38].

Кетамін діє в основному як інгібітор NMDA рецепторів глутамату. Під дією кетаміну тимчасово зменшуються функціональні зв’язки всередині сенсомоторної та візуальної кори. Також зменшуються функціональні зв’язки всередині центральної виконавчої нейронної мережі, яка відповідає за спрямоване на ціль мислення, а функціональні зв’язки між частинами цієї мережі та рештою ділянок мозку, навпаки, підсилюються. Суб’єктивно при цьому людина переживає тимчасовий стан дисоціації – розщеплення відчуття тіла, власного я та решти думок і відчуттів. Терапевтичний вплив кетамін-асистованої терапії пов’язаний зі знеболюючою та
протитривожною дією препарата, а також з тимчасовим підвищенням нейропластичності, дещо подібним до дії псилоцибіну [39].

Використання МДМА, псилоцибіну та кетаміну в терапевтичному контексті та у відповідних терапевтичних дозах є в цілому безпечним з точки зору можливої токсичності, потенціалу формування залежності тощо. Безпосередньо під час сесій з використанням цих речовин вони можуть тимчасово викликати незначні системні ефекти, як-от зміни систолічного та діастолічного тиску, частоти серцевих скорочень, напруження м’язів, зниження апетиту, нудоту, підвищене потовиділення [40], [41], [42], [43]. Ці зміни не становлять небезпеки для більшості людей. До того ж ПАТ передбачає застосування цих препаратів лише в безпосередній присутності лікаря, що є додатковим фактором безпечності.

Протипоказами до застосування цих препаратів є такі клінічні стани, при яких значний ризик становить підвищення тиску. Також протипоказами є розлади спектра шизофренії та інші психотичні розлади, хоча питання стосовно несумісності психотичних розладів та ПАТ є дискусійним і потребує досліджень [42], [43], [44].

Також варто підкреслити, що безпечність та ефективність різних форм ПАТ все ще вивчається і станом на сьогодні жодна країна не погодила широке впровадження ПАТ. Важливо пам’ятати, що немає такого виду психотерапії, включно з ПАТ, який підходить всім. Застосування психотропних препаратів в цілому несе ризики навіть при застосуванні в клінічному контексті.

В Україні можна легально використовувати в медичній практиці лише кетамін-асистовану психотерапію. Кетамін є зареєстрованим лікарським засобом і навіть виробляється в Україні. З 2017 року стало можливим використовувати міжнародні клінічні протоколи, а отже і кетамін-асистовану психотерапію [45]. Водночас це є застосуванням поза інструкцією, яке Україні ніяк не регламентоване законодавчо.

ПАТ з використанням псилоцибіну, МДМА та інших перспективних препаратів є нелегальним, оскільки вони належать до списку заборонених в Україні речовин. Навіть наукові дослідження цих препаратів неможливі, хоча це було передбачено в українському законодавстві ще 1995 року. З тих пір і до сьогодні так і не розроблено порядок надання відповідних дозволів і ліцензій [46].

Також є інші психоактивні речовини, які в Україні ніяк не регулюються законом (як-от ібогаїн), а отже їх використання має невизначений правовий статус.

Щоб найбільш перспективні форми ПАТ були вже зараз легально доступні в Україні під наглядом держави, слід перемістити МДМА та псилоцибін зі списку заборонених речовин до списку суворо контрольованих [47]. Це одразу зробить можливим легальне застосування ПАТ в програмах розширеного доступу за умови, якщо це безоплатно для пацієнтів [48]. Вся необхідна для цього регуляторна база в Україні вже існує. В такому випадку пацієнти отримають доступ до ПАТ під наглядом МОЗ та МВС і згодом МОЗ зможе зареєструвати необхідні препарати як лікарські засоби, що зробить ПАТ доступною для ширшого кола пацієнтів. Більш детально регламентувати ПАТ законодавчо можна буде з часом, якщо виникне така потреба. Для цього можна включити відповідний розділ в новий закон про охорону психічного здоров’я, що нині готується [49]. Щоб максимально відповідати міжнародним забов'язанням України, можна взяти за основу приклад Австралії.

Альтернативним шляхом є розроблення окремого закону із подальшим внесенням змін в ряд інших законів (як-от Закон України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори”) та/або розроблення порядку регулювання наукового та медичного використання заборонених до обігу речовин, як це зроблено в інших країнах. Водночас такий шлях є довшим і несе більше ризиків, оскільки вимагає суттєвих змін до чинного законодавства.

1. Ви можете допомогти, розповсюдивши цю інформацію серед колег і знайомих та підписатись на оновлення в нас на сайті, щоб лишатись поінформованими.

2. Ви можете безоплатно пройти навчання з основ психоделічно асистованої терапії, інформація про яке невдовзі з'явиться на сайті.

3. Ви можете долучитись до обговорення стандартів, навчальних програм, протоколів терапії, регулювальних механізмів в сфері ПАТ та до адвокації. Публікації стандартів будуть по мірі готовності оприлюднені на сайті. А щоб долучитись до адвокації напишіть нам листа.

4. Ви можете підтримати нашу місію фінансово.

1. Gostin, L. O., & Rubenstein, L. S. (2022). Attacks on Health Care in the War in Ukraine: International Law and the Need for Accountability. JAMA. 2022, 327(16), 1541–1542. DOI: 10.1001/jama.2022.6045

2. Murthy, R. S., & Lakshminarayana, R. (2006). Mental health consequences of war: a brief review of research findings. World psychiatry, 5(1), 25.

3. Bogic, M., Njoku, A., & Priebe, S. (2015). Long-term mental health of war-refugees: a systematic literature review. BMC international health and human rights, 15(1), 1-41

4. Henkelmann, J. R., de Best, S., Deckers, C., Jensen, K., Shahab, M., Elzinga, B., & Molendijk, M. (2020). Anxiety, depression and post-traumatic stress disorder in refugees resettling in high-income countries: systematic review and meta-analysis. BJPsych open, 6(4), e68

5. Straud, C. L., Siev, J., Messer, S., & Zalta, A. K. (2019). Examining military population and trauma type as moderators of treatment outcome for first-line psychotherapies for PTSD: A meta-analysis. Journal of anxiety disorders, 67, 102133.

6. Loignon, A., Ouellet, M. C., & Belleville, G. (2020). A systematic review and meta-analysis on PTSD following TBI among military/veteran and civilian populations. The Journal of Head Trauma Rehabilitation, 35(1), E21-E35.

7. van der Wal, S. J., Vermetten, E., & Elbert, G. (2021). Long-term development of post-traumatic stress symptoms and associated risk factors in military service members deployed to Afghanistan: Results from the PRISMO 10-year follow-up. European Psychiatry, 64(1), e10.

8. Palmer, L., Thandi, G., Norton, S., Jones, M., Fear, N. T., Wessely, S., & Rona, R. J. (2019). Fourteen-year trajectories of posttraumatic stress disorder (PTSD) symptoms in UK military personnel, and associated risk factors. Journal of psychiatric research, 109, 156-163.

9. Lawrence, O., & Gostin, J. D. (2022). Attacks on Health Care in the War in Ukraine International Law and the Need for Accountability.

10. Osokina, O., Silwal, S., Bohdanova, T., Hodes, M., Sourander, A., & Skokauskas, N. (2023). Impact of the Russian invasion on mental health of adolescents in Ukraine. Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry, 62(3), 335-343.

11. Вплив війни на психічне здоров’я — колосальний, — Віктор Ляшко. (2022, June 7). Урядовий Портал. Retrieved March 15, 2023, from https://www.kmu.gov.ua/news/vpliv-vijni-na-psihichne-zdorovya-kolosalnij-viktor-lyashko

12. American Psychological Association. (2017). Clinical practice guideline for the treatment of posttraumatic stress disorder (PTSD). Washington, DC APA, Guidel. Dev. Panel Treat. Posttraumatic Stress Disord. Adults, 139. Retrieved from: https://www.apa.org/ptsd-guideline

13. Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 23.02.2016 р. No 121 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при посттравматичному стресовому розладі».

14. Levi, O., Ben Yehuda, A., Pine, D. S., & Bar-Haim, Y. (2022). A sobering look at treatment effectiveness of military-related posttraumatic stress disorder. Clinical Psychological Science, 10(4), 690-699.

15. Shiner, B. R., Gui, J., Rozema, L., Cornelius, S. L., Dufort, V., Schnurr, P. P., & Watts, B. V. (2021). Patient and clinical factors associated with response to medications for posttraumatic stress disorder. The Journal of Clinical Psychiatry, 82(6), 37305.

16. Forman-Hoffman, V., Middleton, J. C., Feltner, C., Gaynes, B. N., Weber, R. P., Bann, C., ... & Green, J. (2018). Psychological and pharmacological treatments for adults with posttraumatic stress disorder: a systematic review update.

17. Watkins, L. E., Sprang, K. R., & Rothbaum, B. O. (2018). Treating PTSD: A review of evidence-based psychotherapy interventions. Frontiers in behavioral neuroscience, 12, 258.

18. Hoskins, M., Pearce, J., Bethell, A., Dankova, L., Barbui, C., Tol, W. A., ... & Bisson, J. I. (2015). Pharmacotherapy for post-traumatic stress disorder: systematic review and meta-analysis. The British Journal of Psychiatry, 206(2), 93-100.

19. Zhdanava, M., Pilon, D., Ghelerter, I., Chow, W., Joshi, K., Lefebvre, P., & Sheehan, J. J. (2021). The prevalence and national burden of treatment-resistant depression and major depressive disorder in the United States. The Journal of Clinical Psychiatry, 82(2), 29169.

20. Kverno, K. S., & Mangano, E. (2021). Treatment-resistant depression: approaches to treatment. Journal of psychosocial nursing and mental health services, 59(9), 7-11.

21. Carpenter, J. K., Andrews, L. A., Witcraft, S. M., Powers, M. B., Smits, J. A., & Hofmann, S. G. (2018). Cognitive behavioral therapy for anxiety and related disorders: A meta‐analysis of randomized placebo‐controlled trials. Depression and anxiety, 35(6), 502-514.

22. Armenta, R. F., Walter, K. H., Geronimo-Hara, T. R., Porter, B., Stander, V. A., & LeardMann, C. A. (2019). Longitudinal trajectories of comorbid PTSD and depression symptoms among US service members and veterans. BMC psychiatry, 19, 1-12.

23. Food and Drug Administration. (2017). Grant–Breakthrough Therapy Designation. Retrieved from: https://maps.org/wp-content/uploads/2017/08/2017.08.15-IND063384GrantBreakthroughTherapyDesignation1_Redacted.pdf

24. Bird, C. I., Modlin, N. L., & Rucker, J. J. (2021). Psilocybin and MDMA for the treatment of trauma-related psychopathology. International Review of Psychiatry, 33(3), 229-249.

25. Mastrine, A. (2022, July 27). Statement: Biden administration preparing for potential FDA approval of MDMA-Assisted therapy for PTSD - Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies. MAPS. Retrieved March 19, 2023, from https://maps.org/2022/07/27/statement-biden-administration-preparing-for-potential-fda-approval-of-mdma-assisted-therapy-for-ptsd/

26. Орлов, О. (2022). Обґрунтування можливості використання психофармакотерапевтичних методів для подолання негативного впливу російської війни на психічне здоров’я населення. Insight: the psychological dimensions of society, (7), 103-117.

27. Матреницький, В., Л. (2022). Ренесанс психоделічної терапії та її значення для України. Лікарська справа, (3-4), 37-59. DOI: https://doi.org/10.31640/2706-8803-2022-(3-4)-04

28. Ko, K., Kopra, E. I., Cleare, A. J., & Rucker, J. J. (2022). Psychedelic therapy for depressive symptoms: A systematic review and meta-analysis. Journal of Affective Disorders.

29. Romeo, B., Karila, L., Martelli, C., & Benyamina, A. (2020). Efficacy of psychedelic treatments on depressive symptoms: A meta-analysis. Journal of Psychopharmacology, 34(10), 1079-1085.

30. Luoma, J. B., Chwyl, C., Bathje, G. J., Davis, A. K., & Lancelotta, R. (2020). A meta-analysis of placebo-controlled trials of psychedelic-assisted therapy. Journal of Psychoactive Drugs, 52(4), 289-299.

31. Leger, R. F., & Unterwald, E. M. (2022). Assessing the effects of methodological differences on outcomes in the use of psychedelics in the treatment of anxiety and depressive disorders: A systematic review and meta-analysis. Journal of Psychopharmacology, 36(1), 20-30.

32. Bahji, A., Forsyth, A., Groll, D., & Hawken, E. R. (2020). Efficacy of 3, 4-methylenedioxymethamphetamine (MDMA)-assisted psychotherapy for posttraumatic stress disorder: a systematic review and meta-analysis. Progress in Neuro-Psychopharmacology and Biological Psychiatry, 96, 109735.

33. Mitchell, J. M., Bogenschutz, M., Lilienstein, A., Harrison, C., Kleiman, S., Parker-Guilbert, K., ... & Doblin, R. (2021). MDMA-assisted therapy for severe PTSD: a randomized, double-blind, placebo-controlled phase 3 study. Nature Medicine, 27(6), 1025-1033.

34. Marseille, E., Mitchell, J. M., & Kahn, J. G. (2022). Updated cost-effectiveness of MDMA-assisted therapy for the treatment of posttraumatic stress disorder in the United States: Findings from a phase 3 trial. PloS one, 17(2), e0263252.

35. Trope, A., Anderson, B. T., Hooker, A. R., Glick, G., Stauffer, C., & Woolley, J. D. (2019). Psychedelic-assisted group therapy: a systematic review. Journal of psychoactive drugs, 51(2), 174-188.

36. Olson, D. E. (2018). Psychoplastogens: a promising class of plasticity-promoting neurotherapeutics. Journal of experimental neuroscience, 12, 1179069518800508.

37. Feduccia, A. A., & Mithoefer, M. C. (2018). MDMA-assisted psychotherapy for PTSD: are memory reconsolidation and fear extinction underlying mechanisms?. Progress in neuro-psychopharmacology and biological psychiatry, 84, 221-228.

38. Barrett, F. S., Doss, M. K., Sepeda, N. D., Pekar, J. J., & Griffiths, R. R. (2020). Emotions and brain function are altered up to one month after a single high dose of psilocybin. Scientific Reports, 10(1), 1-14. https://doi.org/10.1038/s41598-020-59282-y

39. Abdallah, C. G., Ahn, K. H., Averill, L. A., Nemati, S., Averill, C. L., Fouda, S., ... & Driesen, N. R. (2021). A robust and reproducible connectome fingerprint of ketamine is highly associated with the connec-tomic signature of antidepressants. Neuropsychopharmacology, 46(2), 478-485. DOI: 10.1038/s41386-020-00864-9

40. López Arnau, R., Camarasa García, J., Lí Carbó, M., Nadal-Gratacós, N., Puigseslloses, P., Espinosa-Velasco, M., ... & Pubill Sánchez, D. (2022). 3, 4-Methylenedioxy methamphetamine, synthetic cathinones and psychedelics: From recreational to novel psychotherapeutic drugs. Frontiers In Psychiatry, 2022, vol. 13, p. 990405.

41. Hodge, A. T., Sukpraprut-Braaten, S., Narlesky, M., & Strayhan, R. C. (2023). The use of psilocybin in the treatment of psychiatric disorders with attention to relative safety profile: a systematic review. Journal of psychoactive drugs, 55(1), 40-50.

42. Bradberry, M. M., Gukasyan, N., & Raison, C. L. (2022). Toward risk-benefit assessments in psychedelic-and MDMA-assisted therapies. JAMA psychiatry, 79(6), 525-527.

43. Feduccia, A. A., Jerome, L., Yazar-Klosinski, B., Emerson, A., Mithoefer, M. C., & Doblin, R. (2019). Breakthrough for trauma treatment: safety and efficacy of MDMA-assisted psychotherapy compared to paroxetine and sertraline. Frontiers in psychiatry, 10, 650.

44. La Torre, J. T., Mahammadli, M., Greenway, K., & Williams, M. (2022). Expert Opinion on Psychedelic-Assisted Psychotherapy for People with Psychotic Symptoms.

45. Міністерство охорони здоров’я України (2017) Наказ МОЗ України від 29.12.2016 №1422 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751».

46. Закон України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” No 60/95-ВР (2023) https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/60/95-%D0%B2%D1%80#Text

47. Для цього потрібно внести зміни до Постанови Кабінету міністрів України від 6 травня 2000 р. No 770 “Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

48. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання надання пацієнтам лікарських засобів зі співчуття” No 2054-IX (2022). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2054-20#Text

49. Розпорядження Кабінету міністрів України “Про затвердження плану заходів на 2021-2023 роки з реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року” No 1215-р (2021). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1215-2021-%D1%80#Text