Залежність чи спосіб самопізнання? Про це питання багато людей роздумують достатньо часто і, можливо, достатньо довго. Коли ми говоримо про психоделічні речовини, зазвичай дуже складно відмежувати залежність від унікального та особливого способу самопізнання. Чому? Дуже часто тому що маємо мало інформації, і майже ніколи не чули або не знали про те, що існують конкретні правила безпеки та поведінки із психоделічними речовинами. Вони, на відміну від алкоголю та нікотину, – легально дозволених та поширених речовин – мають набагато більш комплексний суб’єктивний ефект, а тому «закинутись грибами» – це не пива ввечері попити аби розслабитись – це може бути водночас найжахливішим і найпрекраснішим досвідом вашого життя. Саме тому мені хотілось би розповісти про терапевтичний підхід, результатом якого повинно бути глибоке самопізнання із перетворенням особистості, а не черговий спосіб «пізнати» альтернативну реальність та роздивитись, як предмети навколо починають «плавати» та весело потеревенити.
Чому я про це так впевнено говорю? Мене звати Антон Курапов, я кандидат психологічних наук, когнітивний психолог, дослідник на факультетах психології Університета міста Зальцбург (Австрія) та Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка. Наразі вивчаю психічне (ментальне) здоров'я, цифрові інтервенції та психологічну травму різної міри вираженості (включно із пост-травматичним стресовим розладом, ПТСР), разом із різноманітними способами її лікування. На сьогоднішній день псилоцибін є одним із найбільш ефективних методів лікування тривожних та депресивних розладів, а також ПТСР, що є дуже необхідним для нас у цей складний час. У цій статті я прагну надати огляд псилоцибіну як речовини, її правового статусу, терапевтичного потенціалу, але найголовніше – детальних протоколів безпеки на основі останніх наукових досліджень, зокрема рандомізованих контрольованих досліджень (РКД).
Що взагалі таке псилоцибін?
Псилоцибін – це сполука, що міститься в більш ніж 200 видах грибів, зазвичай відомих як "чарівні гриби". При вживанні людиною, псилоцибін перетворюється на псилоцин, речовину, яка взаємодіє з серотоніновими рецепторами в мозку, що призводить до зміненого сприйняття реальності, змін настрою, загального емоційного стану та різних інших психологічних ефектів.
Історія та правовий статус псилоцибіну
Псилоцибін використовувався протягом століть у традиційних ритуалах та лікувальних практиках корінних народів, зокрема Мезоамерики. Його шлях до Сполучених Штатів був відносно «тернистим» і вже у 1960-х роках він став широко асоціюватися з контркультурним рухом, що призвело до його класифікації як речовини класу I згідно з Законом про контрольовані речовини. Ця класифікація означає речовини, які вважаються такими, що мають високий потенціал для зловживання і не мають прийнятого медичного використання, що робить псилоцибін нелегальним у багатьох частинах світу із дуже невеликими винятками. Хоч заборона псилоцибіну має відносний характер і може піддаватися різноманітним спекуляціям, факт його заборони майже у всьому світі є очевидним. Тому ми класифікуємо його як заборонений наркотик.
What’s the buzz: Чому люди зараз цікавляться псилоцибіном?
Згідно даних Гугл Академії, активний ріст кількості наукових публікацій, які стосуються псилоцибіну, припадає на приблизно 2005 рік. Проте інші дані говорять про початок активної зацікавленості вже із 1995 року.
Рис. 1. Хронологія публікацій із ключовим словом «псилоцибін» протягом останніх 35 років.
Тим не менш, маємо очевидний факт, що протягом останніх років спостерігається відродження інтересу до псилоцибіну, зокрема через його потенційні терапевтичні переваги, особливо у лікуванні таких кейсів, як депресія (також депресивний епізод або рекурентний депресивний розлад), тривога (генералізований тривожний розлад або панічний розлад/епізодична пароксизмальна тривога), пост-травматичний стресовий розлад (ПТСР) та різні види залежностей. Попередні дослідження та анекдотичні докази свідчать, що псилоцибін може значно полегшити ці стани, що спонукає до більш детального наукового вивчення цієї речовини саме через РКД. Проте популярність псилоцибіну також зростає із-за його здатності до так званого «розширення свідомості», яке може інтерпретуватися різноманітним чином, але по суті являє собою змінений стан свідомості, який характеризується цілим спектром особливих суб’єктивних переживань. Тим не менш, сьогодні у світі існує багато центрів, які займаються детальним вивченням псилоцибіну та його ефектів, зокрема у терапевтичному контексті.
Рис. 2. Основні світові центри вивчення псилоцибіну. Перелік та назви центрів дивіться у додатках.
Про що говорять останні РКД?
Якщо дуже коротко, на сьогодні маємо таку картину:
Депресія: Дослідження показали, що псилоцибін може призвести до значного зменшення симптомів депресії, з ефектами, що тривають до шести місяців після одного сеансу лікування і може мати сильний антидепресивний ефект.
Тривога: Виявлено, що псилоцибін знижує тривогу, особливо у пацієнтів з небезпечними для життя захворюваннями, такими як рак. 9 10,
Залежність: Попередні дослідження свідчать, що псилоцибін може допомогти зменшити потяг та покращити результати у людей з алкогольною та нікотиновою залежністю 11.
Чи отримали ми нарешті панацею?
Ні! Якщо ви переглянете будь-яке із зацитованих у цій статті джерел, то всі вказують на те, що подальші дослідження все одно необхідні, навіть незважаючи на їх і без того велику кількість. Тоді в чому проблема? Першою проблемою є суто науковий характер опису ефектів псилоцибіну: через необхідність систематизації у наукових висновках часто втрачаються деталі, які, у випадку із псилоцибіном, являють собою якраз весь той спектр суб’єктивних переживань у зміненому стані свідомості. Простіше кажучи, науково важко описати доступною мовою, що саме переживає людина під час псилоцибінових сесій, а тому ці аспекти часто нехтуються. Проте, науково відносно легко показати ефекти через зміни в інших станах (в експериментальних дослідженнях ці ефекти називаються залежними змінними), і саме тому більшість досліджень і фокусуються на терапевтичних ефектах, а не на суб’єктивних переживаннях (їх часто ще у цьому контексті називають «містичним досвідом»), оскільки їх легше описати.
Коли говоримо про науковий метод і РДК, якраз і виникає питання безпеки: всі дослідження проводяться у висококонтрольованому середовищі, де учасники знаходяться під наглядом мінімум двох кваліфікованих психологів та одного лікаря. Також, не всі учасники спокійно переносять сесію: у багатьох трапляються психотичні епізоди, уникнути негативних наслідків від яких дозволяє якраз наявність поруч спеціалістів 12. Саме тому псилоцибін не рекомендується для вживання особам з історією психічних захворювань, такими як шизофренія, біполярний розлад, психози або інші серйозні психічні захворювання. Це пов'язано з ризиком загострення симптомів цих розладів, які можуть включати параною, галюцинації та посилення тривожності. Крім того, псилоцибін може бути небезпечним для осіб, які мають серйозні серцево-судинні захворювання, через його вплив на серцевий ритм та кров'яний тиск (хоч і не дуже суттєвий). Вагітні жінки та особи, які приймають певні ліки, такі як антидепресанти або антипсихотики, також повинні уникати вживання псилоцибіну через можливість небажаних взаємодій.
То що робити? Протоколи безпеки у дослідженнях псилоцибіну
Ще у далекі 60-то роки двадцятого століття піонери психоделіків вивели формулу під назвою set & setting (установка/настрій та оточення), яка є актуальною до сих пір як для рекреаційного (для веселощів) так і терапевтичного вживання (лікування та або глибинного самопізнання). Відповідно, існує низка правил, яких треба дотримуватись при проходженні псилоцибінових сесій. Науковий підхід у РДК включає в себе декілька важливих етапів:
Скринінг та відбір: Учасники ретельно перевіряються для виключення тих, хто має історію психозу, біполярного розладу або інших серйозних психічних захворювань. Критерієм виключення також може стати звичайне захворювання таке як грип, хворе горло, закладений ніс, болі у суглобах, м’язах, животі тощо.
Контрольоване середовище: Сеанси з псилоцибіном проводяться в контрольованому, підтримуючому середовищі, часто за участю терапевта або гіда, які забезпечують підтримку та заспокоєння.
Підготовка та інтеграція: Учасники проходять підготовчі сеанси для встановлення очікувань та зниження тривоги. Після сеансів інтеграції терапевти допомагають їм обробити та зрозуміти свої переживання.
Контроль дози: Дози ретельно контролюються та індивідуалізуються на основі таких факторів, як вага тіла та чутливість до психоделіків. Типові дози в дослідницьких умовах коливаються від 20 до 30 міліграмів чистого псилоцибіну.
Моніторинг: Під час і після сеансу ретельно моніторяться життєві показники та психологічні реакції учасників для забезпечення їх безпеки.
Зазвичай, знайти таке висококонтрольоване середовище поза інституціями із рисунку 2 майже неможливо. Тому, у контексті set & setting, розглянемо стандартизований протокол та переглянемо основні коментарі до кожного пункту.
Детальний протокол для сеансів з псилоцибіном
Коли учасник приходить до лабораторії для сеансу з псилоцибіном, вживаються кілька кроків для забезпечення його безпеки та максимального терапевтичного потенціалу досвіду:
Середовище: Сеансова кімната створена для того, щоб бути комфортною та заспокійливою, часто обладнана м'яким освітленням, зручними сидіннями та заспокійливим декором. Мета – створити безпечний простір, де учасники почуватимуться спокійно, по-домашньому затишно. Зазвичай сеанс починається у ліжку під зручною та теплою ковдрою.
Маска для очей та музика: Учасникам зазвичай надається маска для очей, щоб обмежити візуальні відволікання та допомогти їм зосередитися на собі. Музика відіграє важливу роль; спеціально підібрані плейлисти з заспокійливими інструментальними треками використовуються для підтримки емоційної подорожі, оскільки інакше псилоцибіновий досвід може стати абсолютно нестерпним.
Терапевтична підтримка: Протягом усього сеансу присутній терапевт або гід. Їхня роль полягає в наданні підтримки, відповідей на запитання та наданні допомоги, якщо учасник відчуває будь-які труднощі, навіть допомогти сходити до туалету. Присутність підтримуючої фігури (якій учасник може довіряти) має вирішальне значення для збереження почуття безпеки.
Сеанс підготовки: Перед введенням псилоцибіну учасники проходять підготовчий сеанс. Цей сеанс включає обговорення очікувань, керівництво щодо управління досвідом та техніки для подолання будь-яких складних моментів, які можуть виникнути, зокрема техніки дихання та проведення попередніх релаксаційних вправ. За необхідності проводяться також мінімальні фізичні вправи, такі як йога або розтяжки задля зменшення спазмів у тілі та м’язах. Зазвичай сеанс підготовки повинен відбуватись із психологом задля пошуку думок, станів або почуттів, на яких учасник може зациклитись під час сесії, що також може призвести до нестерпного емоційного переживання.
Дебрифінг та інтеграція: Після того, як ефекти псилоцибіну зникнуть, учасники проходять сеанс дебрифінгу. Це включає обговорення їхнього досвіду, емоцій та будь-яких отриманих інсайтів. Сеанси інтеграції слідують через дні або тижні після, допомагаючи учасникам інтегрувати свій досвід у повсякденне життя та зрозуміти будь-які глибокі усвідомлення. Зазвичай процес інтеграції може тривати від пари тижнів до 6-8 місяців або навіть ще довше. На жаль, закономірності тут немає і повернення до псилоцибінового досвіду може відбуватись будь-коли.
Потенційні ризики та побічні ефекти
Хоча псилоцибін має великі перспективи, він не є без ризиків. Деякі потенційні побічні ефекти включають:
Психологічний дистрес: Під час сеансу деякі люди можуть відчувати інтенсивний страх, параною або галюцинації.
Фізичні ефекти: Псилоцибін може викликати нудоту, запаморочення та підвищення частоти серцевих скорочень. Ці ефекти зазвичай тимчасові та керовані. Не рекомендується вживання псилоцибіну за наявності будь-якого болю в тілі, оскільки переживання цього болю може також суттєво погіршити суб’єктивні переживання під час сесії.
Довгострокові психологічні ефекти: Хоча це трапляється рідко, існує ризик тривалих змін настрою та сприйняття, особливо у людей, схильних до психічних проблем.
Чому псилоцибін заборонений?
Незважаючи на його терапевтичний потенціал, псилоцибін залишається забороненим у багатьох місцях через його історію рекреаційного зловживання, потенціал для психологічної шкоди та відсутність всебічних досліджень. Однак, оскільки все більше досліджень демонструють його безпеку та ефективність в контрольованих умовах, зростає адвокація за його перекласифікацію та регульоване медичне використання.
То до чого це все?
На відміну від багатьох інших заборонених речовин, псилоцибін залежності не викликає, проте людина може прагнути повертатися до цього досвіду ще і ще, хоч і більшість учасників РДК стверджують, що не хотіли б пережити те саме ще раз, принаймні найближчим часом. РДК рекомендують вживання не частіше ніж один раз на пів року, зокрема через активні процеси інтеграції, особливо, якщо це взагалі найперший досвід. Відповідно, на мою думку, псилоцибін має величезний потенціал, зокрема терапевтичний, і за умов коректного, обережного, цілеспрямованого та адекватного використання дозволяє не тільки «приборкати» психологічні проблеми, але ще й пізнати самого себе набагато краще, ніж ви могли б собі уявити. Анекдотичні докази свідчать про те, що один сеанс псилоцибіну, за коректних умов використання, може прирівнюватись до 1-3 років психотерапії.
Пам’ятайте, цей огляд протоколів безпеки не є гайдом, мануалом або інструкцією з використання. Псилоцибін – дуже небезпечна речовина, особливо у непідготовлених руках або головах. Тому цей огляд є як спробою продемонструвати можливості речовини, так само і застерегти вас від потенційних дуже негативних наслідків.
Висновок
Псилоцибін має великі перспективи як засіб для лікування різних психічних станів, але важливо підходити до його використання з обережністю. Протоколи безпеки, розроблені через РКД, надають рамки для мінімізації ризиків та максимізації переваг. По мірі прогресу досліджень ми можемо побачити, що псилоцибін, скоріше за все, стане цінним інструментом у галузі психічного здоров'я, надаючи надію тим, хто не знайшов полегшення за допомогою традиційних терапій.
Розуміючи ці протоколи та науку про псилоцибін, ми можемо краще оцінити як його потенціал, так і важливість безпечного, контрольованого використання. Незалежно від медичних або особистих цілей, інформоване та відповідальне використання є ключем до розкриття переваг цієї потужної сполуки.
Пам’ятайте, псилоцибін – не алкоголь, не канабіс, не амфетамін – це сполука, яка має терапевтичний потенціал, якщо використовується правильно! У всіх інших випадках – це ніщо інше як наркотична речовина, яка викликає порушення сприймання, галюцинації, нудоту, головокружіння та спазми у м’язах…
А тепер відповіді на деякі часті питання щодо безпеки:
Чи можу я вживати сам?
Ні, дуже не бажано. Краще, щоб хтось був поряд, хоча б у сусідній кімнаті.
Хто такий сітер і чи може мій друг побути моїм сітером?
Сітер – це людина, яка надає підтримку під час психоделічного досвіду. Вона повинна бути досвідченою, спокійною і мати знання про психоделіки та можливі реакції. Якщо ваш друг має такий досвід і ви повністю йому довіряєте, він може бути вашим сітером. Однак, важливо, щоб ця людина мала певний рівень компетенції та підготовки.
Чи повинен сітер бути психологом?
Сітер у першу чергу повинен бути другом, із яким ви можете обговорити ваш довід. Проте для інтеграції найкраще підійде саме психолог, адже саме професійний психолог зможе повернути ваші інсайти до вас же, щоб ви їх краще інтегрували у власний досвід.
Чи мають символи і образи під час сесії універсальне значення?
Скоріше за все ні: всі символи мають суто індивідуальне значення, саме для цього і потрібен психолог, щоб із цим розібратись.
Що робити у разі, якщо людині стане погано?
Якщо людині стає погано, сітер повинен залишатися спокійним і намагатися заспокоїти її. Важливо, щоб людина залишалася в безпечному і комфортному середовищі. Можна використати методи релаксації, глибоке дихання або музикотерапію для полегшення стану. Якщо симптоми не проходять або погіршуються, потрібно негайно звернутися за медичною допомогою.
Яким чином забезпечити емоційний супровід?
Емоційний супровід включає в себе присутність підтримуючої фігури, яка може надати емоційну підтримку, вислухати та допомогти обробити емоційні переживання. Важливо створити атмосферу довіри та відкритості, де учасник може вільно висловлювати свої почуття, думки і не соромитись будь-який дій! Яких? Наприклад, чавкання або видавання різноманітних звуків.
Що робити, якщо людина перелякається?
У разі, якщо людина перелякається, сітер повинен залишатися спокійним і забезпечити їй безпечне середовище. Можна використовувати заспокійливу музику, м'яке освітлення та допомогти людині зосередитися на диханні або іншій заспокійливій діяльності. Важливо нагадувати людині, що переживання є тимчасовими і скоро пройдуть. Оскільки людина у цьому стані є дуже навіюваною та довірливою, Джейм Фадіман зазначає, що треба людині просто сказати «Дозволь переживанням поглинути тебе, дай їм волю, не треба чинити їм опір, нехай відбувається те, що відбувається».
Чи можна поєднувати псилоцибін з іншими речовинами, такими як алкоголь чи ліки?
Ні. Вважається, що найкращий досвід – це чистий досвід.
Які є фізичні підготовчі заходи перед сеансом з псилоцибіном?
Перед сеансом з псилоцибіном рекомендується дотримуватися кількох фізичних підготовчих заходів:
Здоров'я та самопочуття: Важливо, щоб учасник був у гарному фізичному здоров'ї. Захворювання, такі як грип, біль у горлі або інші фізичні недуги, можуть негативно вплинути на досвід.
Гідратація та їжа: Рекомендується споживати легку їжу за кілька годин до сеансу та забезпечити достатню гідратацію. Втім, деякі практики включають період легкого посту перед сеансом.
Відпочинок та сон: Важливо бути добре відпочилим. Недосипання або втома можуть посилити тривожність або викликати негативні емоції.
Фізичні вправи: Легкі фізичні вправи, такі як йога або розтяжки, можуть допомогти розслабити тіло та знизити м'язові напруження.
Як вибрати правильну дозу псилоцибіну?
Правильна доза псилоцибіну може залежати від багатьох факторів, включаючи вагу тіла, досвід з психоделіками, мету сеансу та індивідуальну чутливість до речовини. Загалом, дозування варіюється від мікродози (0,1-0,5 г сухих грибів) до низької (1-2 г), середньої (2-3,5 г) і високої дози (понад 3,5 г). Важливо починати з меншої дози, особливо для новачків.
Чи є вікові обмеження для вживання псилоцибіну?
Я особисто рекомендую, якщо вам ще немає 24 років, не варто. Після – можна.
Додатки
Таблиця 1
Перелік позначень наукових центрів із рисунку 2
Label | Institution Name |
PUK Zürich | Psychiatric University Hospital Zürich |
HRC Zürich | Heffter Research Center Zürich |
Johns Hopkins Medicine | Johns Hopkins University School of Medicine |
UC San Diego | University of California San Diego |
Czech NIMH | National Institute of Mental Health (Czech Republic) |
Imperial College London | Imperial College London |
Maastricht U | Maastricht University |
U Queensland | University of Queensland |
Beckley Foundation | The Beckley Foundation |
Christophsbad Göppingen | Psychiatric and Neurological Hospital Christophsbad Göppingen |
COMPASS | COMPASS Pathways PLC |
Kennedy Krieger Institute | Kennedy Krieger Institute |
King’s College London | King’s College London |
Leiden U | Leiden University |
RWTH Aachen | University of Technology (RWTH) Aachen |
U Bristol | University of Bristol |
U Frankfurt | University of Frankfurt |
U Tübingen | University of Tübingen |
U Ulm | University of Ulm |
UCT Prague | University of Chemistry and Technology Prague |
1 | Aalborg University |
2 | Aalborg University Hospital |
3 | Aarhus University |
4 | Alzheimer’s Center (AUMC) Amsterdam |
5 | Bethlem Royal Hospital |
6 | Cardiff University |
7 | Centre for Addiction and Mental Health (CAMH) Canada |
8 | Centre of Education and Science Cologne |
9 | Charité-Universitätsmedizin Berlin |
10 | Charles University Prague |
11 | Columbia University |
12 | Emory University School of Medicine |
13 | Favaloro University |
14 | Fundación para la Lucha contra las Enfermedades Neurológicas de la Infancia (FLENI) Argentina |
15 | Goethe University |
16 | Harvard University |
17 | Helsinki University Central Hospital |
18 | Humboldt-Universität zu Berlin |
19 | Instituto di Neuroscienze del CNR (Pisa) |
20 | Johns Hopkins University |
21 | Kadima Neuropsychiatric Institute |
22 | Ludwig-Maximilian University Munich |
23 | Metis Cognition Ltd. |
24 | National Institute of Health (USA) |
25 | Neurology University Clinic (Magdeburg) |
26 | New York State Psychiatric Institute |
27 | Newcastle University |
28 | Oxford Health NHS Foundation Trust |
29 | Parc Sanitari Sant Joan de Déu |
30 | Psychiatric Clinic (RWTH) Aachen |
31 | Psychiatric Hospital Zürich |
32 | Psychiatric University Clinic (Heidelberg) |
33 | Psychiatric University Clinic (Tübingen) |
34 | Psychiatric University Hospital Zürich Department of Research |
35 | Ruhr University Bochum |
36 | Sant Joan de Déu Research Foundation |
37 | Sheppard Pratt |
38 | South London and Maudsley NHS Foundation Trust |
39 | Stanford University |
40 | Tallaght University Hospital |
41 | The Ohio State University |
42 | Tilburg University |
43 | Tyne and Wear NHS Foundation Trust |
44 | Universidad Adolfo Ibañez |
45 | Universidad de Buenos Aires and Instituto de Física de Buenos Aires (IFIBA - CONICET) |
46 | University College London |
47 | University Hospital Basel |
48 | University Hospital Zürich |
49 | University Medical Center Utrecht |
50 | University Medical Centre Groningen |
51 | University of Amsterdam |
52 | University of Basel |
53 | University of Bremen |
54 | University of Cambridge |
55 | University of Chicago |
56 | University of Cologne |
57 | University of Kassel |
58 | University of Manchester |
59 | University of Maryland School of Medicine |
60 | University of Southern Queensland |
61 | University of Toronto |
62 | University of Tübingen Institute of Pharmaceutical Sciences |
63 | University of Zürich |
64 | University of Zürich Medical School |
65 | UT Houston Medical School |
66 | UTHealth Harris County Psychiatric Center |
67 | Vilnius University |
Studerus, E., Kometer, M., Hasler, F., & Vollenweider, F. X. (2011). Acute, subacute and long-term subjective effects of psilocybin in healthy humans: a pooled analysis of experimental studies. Journal of psychopharmacology, 25(11), 1434-1452.
Рандомізоване контрольоване дослідження (РКД) — це метод проведення наукових досліджень, при якому учасники випадково розподіляються на дві або більше груп. Одна з цих груп отримує досліджуване втручання або лікування, в той час як інша (контрольна група) отримує плацебо або стандартне лікування. Такий підхід дозволяє точно оцінити ефективність і безпеку втручання, зменшуючи вплив зовнішніх факторів та упереджень на результати. РКД є "золотим стандартом" у медичних дослідженнях, оскільки дозволяє з великою точністю оцінити, чи є досліджуване втручання дійсно ефективним, мінімізуючи вплив суб'єктивних та зовнішніх факторів.
Neuroscientifically Challenged (2020, November 18). 2-Minute Neuroscience: Psilocybin [Video]. YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=XBEas8MGzd0
Pollan, M. (2018). How to change your mind: What the new science of psychedelics teaches us about consciousness, dying, addiction, depression, and transcendence. Penguin.
Bonnieux, J. N., VanderZwaag, B., Premji, Z., Garcia-Romeu, A., & Garcia-Barrera, M. A. (2023). Psilocybin’s effects on cognition and creativity: A scoping review. Journal of Psychopharmacology, 37(7), 635-648.
6World Health Organization(WHO). (1993). The ICD-10 classification of mental and behavioural disorders. World Health Organization.
Bonnieux, J. N., VanderZwaag, B., Premji, Z., Garcia-Romeu, A., & Garcia-Barrera, M. A. (2023). Psilocybin’s effects on cognition and creativity: A scoping review. Journal of Psychopharmacology, 37(7), 635-648.
Li, N. X., Hu, Y. R., Chen, W. N., & Zhang, B. (2022). Dose effect of psilocybin on primary and secondary depression: a preliminary systematic review and meta-analysis. Journal of Affective Disorders, 296, 26-34.
Goldberg, S. B., Pace, B. T., Nicholas, C. R., Raison, C. L., & Hutson, P. R. (2020). The experimental effects of psilocybin on symptoms of anxiety and depression: A meta-analysis. Psychiatry research, 284, 112749.
Yu, C. L., Yang, F. C., Yang, S. N., Tseng, P. T., Stubbs, B., Yeh, T. C., ... & Liang, C. S. (2021). Psilocybin for end-of-life anxiety symptoms: a systematic review and meta-analysis. Psychiatry Investigation, 18(10), 958.
van der Meer, P. B., Fuentes, J. J., Kaptein, A. A., Schoones, J. W., De Waal, M. M., Goudriaan, A. E., ... & Batalla, A. (2023). Therapeutic effect of psilocybin in addiction: A systematic review. Frontiers in psychiatry, 14, 1134454.
Yerubandi, A., Thomas, J. E., Bhuiya, N. M. A., Harrington, C., Zapata, L. V., & Caballero, J. (2024). Acute adverse effects of therapeutic doses of psilocybin: A systematic review and meta-analysis. JAMA Network Open, 7(4), e245960-e245960.
Comments